Зринають події колишні
З поснулих задавлених літ.
Час колами ходить неспішно,
А було до мене летить:
Спроквола його розхитала –
Не мала спокою лишать.
Та що, коли це уже сталось…
Я рада гостей шанувать.
Проходьте, якщо вам не тяжко,
Сідайте навкруги тепла.
І серце моє розважте –
Пірнаю у спогад здаля.
Події, дрібнички і звички
Прийшли нагадати себе.
Спілкуємось радо, та нічка
Невдовзі вас знову візьме.
Залишусь з думками: що бýло?
Помилок багато булó?
Та хвиля видіння розмила –
Туманом усе попливло.
Як маятник час – туди-сюди.
І ходить не тільки вперед
І часу машину будують,
Щоб мати не тільки тепер.
10.02. 2021 р.
