Минуле повертається і б'є ножем у спину.
Обернутись змушує цікавість не моя.
Поросла осотом натоптана стежина,
І крики там ворони замість співу солов'я.
Квіти польові перетворились на бетон,
Ранкова роса стала чорною смолою.
Мрії в минулому й теперішній полон...
Буденності полон порівняний з тюрмою.
Може це безглуздо і життя це не моє:
Товкти воду в ступі чи місить ногами глину?
Нікому чужого і кожному своє
Йдіть вперед, в майбутнє, я тут перепочину.
Спогади навіки переплелись з брехнею,
Придумане минуле, залишило свій слід.
Надумане майбутнє нехай живе без мене
Я зник. Я зник.
Я...
