|
Як можна казати, що книга погана,
Ще не прочитавши її до кінця?
І хоч обкладинка не є бездоганна,
За нею ховається мудрість творця.
Так само з людьми. Хоч які ми всі різні,
Та схожі настільки, огидно стає,
Зв'язали за руки нас нитки наскрізні,
Хто вирватись хоче, той тільки вдає.
І кожен з нас зовні - тверда палітурка,
Всередині - ніжний, тоненький папір
З думками письменника чи драматурга,
Що світу розкритись не зміг до сих пір.
Старіють ці книги, сторінки прогнили,
Ніхто не бере їх ні вдень, ні вночі.
Вже ледве видніють протерті чорнила,
Та досі чекають своїх читачів.
Лежать на полицях і пил припадає,
Не знають навіщо пішли колись в друк,
Не всі з них прекрасні, та часом буває,
Як вибрав одну, то не випустиш з рук.
Розкрив, пролистав, закохався миттєво,
І кожна сторінка мов рідна тепер.
Нехай є помилки, та це не суттєво,
В уяві прокинуться риси химер.
Тонкі сторінки тихий вітер розвіє,
Їх запах знайомий торкнеться душі,
І серце, і груди наповнить, зігріє,
Слова в пам'ять вріжуться, наче ножі.
Із нею не будеш до ранку ти спати,
Аж поки не з'явиться сонце в вікні.
Так хочеться залпом цілу прочитати,
Щоб знов розгорнути спочатку її.
28.12.20
ID:
899584
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.12.2020 23:59:31
© дата внесення змiн: 29.12.2020 00:05:23
автор: grotath
Вкажіть причину вашої скарги
|
