і знову хмари погляд мій чарують
і знову ступор тіло відібрав
і знову поринаю наче в гру я
в котрій ані обов’язків ні прав
стою дивлюсь угору зараз ляжу
і горизонт розчиниться як дим
я чародій рухливого пейзажу
із ним з’являюсь і зникаю з ним
які полотна тче моя уява
які подоби натяки думки
найзнаніша картина нецікава
моє пізнання любить навпаки
живописати все те я хотів би
й поетові даю можливий шанс
бо бачив небо незліченні сівби
натхненно жне вважаючи на нас
***
