Плаче баба снігова.
Плаче баба снігова,
Що дірява голова.
Доки бідна задрімала,
Носа злодії украли.
Ніс, що з моркви їй зробили,
Капловухі зайці з’їли.
Бо голодні залишились,
І на моркву спокусились.
Зайців баба дуже лає:
„У вас совісті немає!” –
Їм погрожує мітлою,
Каже: „Щось зроблю з собою”.
Вони ж моркву оплітали,
З-за забору виглядали,
Й дременули в ліс щодуху,
Так, що красні стали вуха.
Повернулись звідти нишком
Й ніс зробили бабі з шишки.
„Ти пробач, нас.” – кажуть– „Друже,
Ми голодні були дуже.”
Баба снігова скривилась,
Потім в люстро подивилась…
Плакать миттю перестала,
Бо іще гарніша стала.
Мальовничий вірш для малят, дякую! 
