Знов про мову
Знов про мову йде розмова,
і про гідність нації,
живемо в своїй країні,
наче в резервації,
і вже судді визначають,
як нам розмовляти,
і яку у спілкуванні
мову нам вживати.
Взагалі, то зрозуміло,
звідки йде ця змова,
є історія, культура,
і є рідна мова.
Живемо немов у казці,
про царя Дадона,
псує нерви, хай їй трясця,
нам п’ята колона.
Час від часу починає,
знову і знову,
вже набридлі всім розмови,
про російську мову.
Хоч живуть тут в Україні,
ці пустоголові,
мають бідні язика,
та не знають мови.
Нема клепки в голові,
чи інша причина,
другу мову подавай,
така в них «кручина».
Як спитати, до ладу,
жодної не знають,
«Нам російську подавай!»
суржиком волають.
Знов про мову йде розмова,
і про єдність нації,
живемо в своїй країні,
наче в резервації.
І справді, ніяк не заспокояться, в черговий раз те ж саме. 
