Я вибираю тебе,
Хоч це так безглуздо і майже злочинно.
Я вибираю тебе,
І думаю, що я творю́, безупинно …
Я зовсім не той,
Що у мріях твоїх колись твоїй юності снився.
Я зовсім не той,
Я летів не сюди, та раптом з шляху свого збився …
Я здатний на вчинки такі непрості
І іноді просто жахливі,
І очі мої, і бажання не ті,
Щоб двоє і раптом щасливі …
Ти мабуть налякана трішки всім цим,
Та що за безглузда людино,
Ти поглядом, дотиком кожним своїм
Кохаєш мене безупинно …
Налякана? Так. Вже готова втекти,
Але ти чомусь не втікаєш.
Я прошу, благаю, у небо лети,
Чому ж ти мене обіймаєш? …
Незнані, далекі, якісь там світи,
Мене відбирають у тебе,
А в мене в очах твоє сонце і ти,
Немає в світах тих потреби …
Ось тут посередині наша межа,
На ній ми з тобою зустрілись,
Кудись ми підемо по своїх стежках
Світів, що чомусь розізлились …
І знову повернемось,
Світло в очах,
Немає тут парків і вулиць,
Літає між зір
Корабель наче птах,
Щасливі, що не розминулись …
зійшлися на межі... і розійшлися у розлючені світи... чудово написали. Сподобалось. Забрала в обране. 
дякую
