ти, галатеє, біліша, ніж квіт груші, вишні й черешні,
звабніша від буйноквітих лугів, від тополі стрункіша;
ти осяйніша від зір, від грайливої кізки прудкіша,
гладша від мушлі, що хвиля морська її обцілувала,
влітку миліша, ніж тінь, а від теплого сонечка – взимку;
м'якша, ніж лебедя пух, а ніжніша, ніж сир ти свіженький,–
вродою б всіх перевершила, лиш аби геть не тікала.
ця ж галатея, однак, од телиць непокірних дикіша,
від предковічного дуба твердіша, хисткіша від хвилі,
від лісової пожежі рвучкіша, пишніша від пави,
зла, як змія під п'ятою, а сліпа, як увечері курка.
втім, якби знала мене, то й самій було б сором тікати,
впертість свою прокляла б і за мною сама б упадала.
врода моя – незрівнянна: в дзеркалі от нещодавно
я спостеріг себе, й був задоволений тим, що побачив.
глянь, який велетень я! сам юпітер на небі не більший.
хай не лякає тебе, що на тілі моєму щетина
їжиться темна й густа: чи любила б ти пса, що без шерсті?
пір'я вкриває птахів, барана прихорошує вовна,
мужа красить борода й волохата рослинність на тілі.
сред чола в мене око єдине, на щит величезний
схоже, ну й що? не таке, ти прикинь, хіба й сонце на небі?
підсумовую сказане: досить, моя золота галатеє,
я в цих поезіях-співах потрудився тобі на догоду.
бачиш, який я поет? перевершив, напевно, й самого
архілоха за кількістю й якістю цих неримованих віршів.
годі й тобі дівувати, залиш своїм подружкам танці
на квітучих квітневих, де рвете ваші квіти, луках,
та подай мені руку: ми станемо на щасливої долі рушник.
за поемою овідія "метаморфози"
Serious Sam
Авторко славна! Хай кожному люба Евтерпа
Та Ерато́, що оспівує пристрасті втіху,
Та Полігімнія мудра, і шістка сестер пишнокосих
Радість тобі подарують за слово співоче.
Хай і надалі тече ніби мед щире слово,
Часом - і терпким вином, або й трунком пекучим -
Є і в такому потреба. Але найчастіше - солодким
Дар Хеліконських сестер на сторінку проллється.
Як чудово!
