Беру я білий аркуш, він - як нове життя,
Відмічу відлік часу на нім до небуття,
Ті тижні, що минули, фарбую олівцем,
І згадую, що було, й що я є їх творцем.
Все, що для мене цінне, первинне й дороге,
Що зовсім неважливе, і зайве, і пусте.
Залишилось щось біле - це те, що ще я маю,
Як хочу це прожити? Що встигнути зробити?
Що треба зрозуміти? Що пестити й любити?
Відразу цим питанням нема кінця і краю.
Відповісти важливо на них душі скоріше,
Щоб кожен день на думці бриніло найцінніше,
За будь-які почвари, дрібниці й негаразди:
Любов до моїх рідних і творчість, ну аякже? :)