|
Ви знаєте,а Закарпаття пером не описати,
та і красу,його не омалювати.
Кожне місто,чи село,ліси,чи гори,
треба бачити самому-можливо,допоможе.
Річки,що швидким потоком,все змивають,
люди пісні й вірші,за них складають.
Гори могучі і полонини,зелені та безкраї,
по красоті й чарівності,рівних немає.
Ліси та праліси,яким ціни нема,
у них природа,себе-з зачатку,зберегла.
І звір лісний і птахи,що дивують очі,
у Закарпатті,це побачать,всі охочі.
В кожнім селі,своє життя,своя основа-
це діалект,ще є,Румунська чи Венгерська мова.
Та основна,Русинська мова,всюди тут-
коли вам скажуть-"Зайдіт не проходіт,муй двур".
Гостинності у Закарпатців,меж нема,
вас почастують,якщо завтра,буде голодна вся сімя.
Це Закарпаття,край,де народився я-
так скаже кожний житель,бо це, його земля.
ID:
865471
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.02.2020 20:14:42
© дата внесення змiн: 20.02.2020 20:14:42
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
