все на реї свої
всесвіт став вітражем
меж уяви краї
хижий бог стереже
>
зазирають крізь тінь
перехожі з калюж
янем нехтує інь
стежка в’ється чи вуж
>
як зворотнім став лік
попри шелест мереж
душу сміхом припік
здер лахміття одеж
>
ллє крізь решето бруд
риє поглядом дно
жде наврочений суд
п’є спокути вино
>
все на реї свої
мармур / бронза / іржа
траур чорних роїв
згода їсти з ножа
>
грим поволі тече
гра не варта образ
радник сів на плече
і від вічності спас_
