Поема
Божій Матері і Сину Божому
в трепеті присвячується
1
Від Бога до зірок й до вод
й знов до зірок
щасливий
десь позбувсь
клубка думок
о десь щасливе — лиш щасливий засіває!
заспіває!
простий — просте…
в мовчанні помислу
і Сіріус — шумок
і тут все до пуття
А що десь непуття?!
й півень гласами
притягає
пружність життя
2
мені не просто йти
із моїм писком
світ вмить обдерти хоче
сяйво
завсігдним
черепком
чи мискою
всі інші зв’язані
чим?
незібраністю черепків
що до Життя
шерхнуть в відсутності
Буття
3
лисі події
лисі події!
як Бог на небо
шерехкуватістю подіє?!
нема надії?
це чи може бути у мені?
і чи ж у всіх нема надії?
а сонце серця?
й сонце у вікні?
та Бог — чи кінь?
і чув —
що це —
шерехкуватістю
подію!
чи хіба Бог напоумив — Росію?
просили
А ти приходь
і точно матимеш
почесне місце
хіба повісять
тож піють:
Як добре знати своє місце!
ти в світі музикально прозвучиш
навіть якщо тебе повісять
але ось ожила б надія!
і Бог при цім
шерехкуватістю повіє
Він геній правди
а я — лиш правда
13.02.2020,
вечір
