Наче море, душа вирувала,
Била хвилями берег землі,
З дна глибокого мул підіймала,
І тонули надій кораблі.
Розлітались краплини солені
І розносились вітром стрімким,
В серці чайки кричали шалені
І кружляли над морем шорстким.
Хтось побачив, як море вирує,
Як ридає воно, мов дитя,
Як ці води щось давить, хвилює,
Як здригається болем життя.
Дуже ніжно погладив руками -
І загоїлось все, що болить,
Стали чайки у небі зірками,
І наповнилась спокоєм мить.
Стихли хвилі і мул опустився,
Знов до сонця пливуть кораблі,
Хтось здалека відчув і з'явився,
Хтось єдиний на цілій землі...
***
