Душа у порваних колготах
Із серцем в зморшках вікових,
Маленька міль в мільйонних сотах,
Щодня чужа серед чужих.
Зима, вітри, морозні ночі,
Течу між ними, наче джем,
Ховаю біль у мокрі очі
За кольоровим вітражем.
Самотня маса у кварталах,
Одним-одна у морі лиць,
Шукаю вихід на вокзалах,
За ґратами своїх в'язниць.
Стікаю з ложки на світанку,
Із ложки долі в теплий чай,
Зірвало вітром знов фіранку
Із вітражів...летить...і хай...
Мороз до тіла, мов ножами
Безмовно тулиться щодня,
А десь ось тут, за вітражами
Можливо ти, можливо я...
Душа у порваних колготах
Із серцем в зморшках вікових,
Маленька міль в мільйонних сотах,
Щодня чужа серед чужих.
***
