Так хочеться скрутитися в клубок,
Втекти в свої зелені лабіринти,
Втекти від смутку, втоми, від думок,
Втекти в весну, лягти у гіацинти.
Так хочеться подалі від зими,
Від холоду, від вітру, від хуртечі,
Від снігу, що стає в очах слізьми,
Від подиху, який морозить плечі.
Так хочеться в обійми без питань,
Без слів в чиїсь гарячі ніжні руки,
Так хочеться в чиїсь сади мовчань,
Без болю, без прощань і без розлуки.
Так хочеться забутись хоч на мить,
Зайти в чиюсь самотню теплу хату,
Струсити з себе все, що так болить,
І схід разом з любов'ю зустрічати.
Так хочеться знайти до щастя шлях
В своїх зелених довгих лабіринтах,
За руку з кимось, з сонцем у очах,
Втекти в весну й лежати в гіацинтах.
***
Класичним 5-стопним ямбом, Валеріє, Ви виразили бажання жінок (і не тільки) лягти в...гіацинти, особливво в пору мокви та холоду!
Маю зухвалість запросити в тепіше місце - на отой лужок, що у моєму вірші:
Чарівна лірика, яка дивує своїми прекрасними почуттями!
Хай наступаючий Новий рік дарує Вам всього найкращого, чого бажає Ваша душа! 
