|
Я бачив все-кохання,плач і біль,
і відчував,на собі нераз,це все.
Нераз відчув у спину і блюзнірський сміх,
але не здався,тільки показав,я пальцем жест.
Долаючи усе,крізь плач і сльози,
молитва завжди у моїй душі була.
І віра в себе-велика,як Карпатські гори,
а ще коштовний камінь-це моя сімя.
Цей камінь,захищав і давав силу,
цей камінь,ніс на собі,легко я.
Не понесеш,не здужаєш-нераз я чув у спину,
але я ніс,несу і буду нести- бо,то моя сімя.
А ще цим камнем,зло все відганяю,
я з ним,могучий і мене не подолать.
Зним я кохання і любов,до діток знаю,
коли,буває я знеможу-підтримають,мене і підсоблять.
Я суть людська і хочу знати,що буде на далі,
ніхто не знає-та Бог усім суддя.
Тож завалю на спину,я коштовний камінь,
і крикну-нелізьте в душу,бо там,моя сімя.
Не озивайтеся,на крики в спину,
ви йдете спереді-вони всі позаді!
Май Бога у душі в серці жінку і дитину,
вперед,не озираючись,крокуйте,по житті.
ID:
860884
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.01.2020 19:44:57
© дата внесення змiн: 10.01.2020 19:57:24
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
