Мені утішливе щось вітер шепотів,
Весна квітуча навкруги буяла,
Сад розмовляв зі мною й листям шелестів,
Зігріта сонечком земля зітхала.
Нічне проміння приголублювало сад,
Доторкуючись піснею кохання
Незайманої зелені розкритого листка, –
Її я чула в тихому шептанні.
У таємничім сяйві ночі срібна тінь
Поблискувала в листі, миготіла.
Я бачила в ній неба сиву височінь
І кришталеві сяючі світила.
Промінням сяючого неба тиха ніч
Землі свою виказувала ласку,
А вітер про кохання шепотів мені,
Надію й віру у безмежне щастя.
16.04.2014
