Мінімалізмом хворіє людина,
Все побудовано з темних фігур.
І монотонно минають хвилини,
Тишу ламає сезонний монсун.
У когось життя по прямій іде гладко,
А хтось між горбами кривої біжить.
А хтось ходе колом, не бачить квадрата,
А хтось у циліндрі втопає за мить!
У кожного шлях побудовано різно,
У когось збудований з терну й камінь.
А хтось на папері штрихи кладе тінню,
А хтось у портфель накопичує лінь.
Та кожен із нас починав із одного,
Згубилися в сітці шляхів і пішли.
Колись лабіринт Мінотавра розвалим,
І кожен напише в минуле собі…
