Тихо летять у мрії одвічні зорі,
Мерехтять в небозводі наче сніжинки.
Вони встелились в безмежному просторі,
Єднаються закохані половинки.
Ми мандруємо у життєвому морі,
Блукаємо, як дві закохані зорі.
І ловимо миті такі неозорі,
Шукаємо едельвейс на синій горі.
Довго ішли незвіданими світами,
Та притомились наші життєві стежки.
Овіяні білокурими снігами,
Пишемо історію у наші книжки.
І лиш на одну мить відпочинемо,
Від натомлених буднів у долині.
І надією в мрії полинемо,
Бо ми маємо крила соколині.
Нам із тобою доля усміхнеться,
І буде одна щира радість для двох.
Для нас нове життя почнеться,
Бо його благословляє сам Бог.
