О другій ночі крихітна дитинка
Заплакала: мене гукає, маму.
Ледь чутно скимлить, голосніше пхинька:
Свою вмикає плакальну програму.
І соньки-дрімки розігнавши швидко,
Встаю. За капці зачепилась: «Йду я! —
Перевдягла: — Лежи спокійно, рибко!»
Священнодію — молочком годую.
Краплинами життя тече у ротик
І розтає в усмішці він. О, диво!
Зника в нікуди зради підлий дотик:
Обійми псевдодрузів — ніж у спину.
Зника лузга затертих псевдоістин,
Псевдокохання, помилки, утома,
Зникає все! Життя, мов аркуш чистий,
Коли котятком спить на грудях доня...
Власний переклад мого вірша http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815218
