Наче плечом ламаю я стіну життя,
яка проблемами,переді мною проросла.
І кожний день її ламаю,корчачись від болю,
крокуючи в перед,не дам зламати свою долю.
Хоч і болить плече а,ще болить душа,
та потерплю,не дам "зламать" своє життя.
До цілі йду,бо просто хочу,люди жити,
порозумійтеся прошу- щоб жити,мушу щось ломити.
Життя без болі,небуло,немає й небуде-
бо де не глянеш,чи повернеш стіна росте.
І знову плечем,що сили ламаю я стіну,
й кричу- хай болить але,я всеж пройду.
А ще сказати хочу,що роблять так усі,
хто для себе, та в основному для сімї.
Й повірте,для чужих ми стіни не ламаєм-
плече своє від болю,ми оберігаєм.
Ось так я бачу,сучасне це життя,
в якому сила головна і ні яка,не доброта.
Не кращий я за всіх-признаюся вам я,
бо теж я довіряю силі -"могучого плеча".
