просто як палець:
один змах коси - і полягло стоцвіття.
знаєш, Христя,
це доволі підло з твого боку,
оце твоє “в мене є інший”.
не знаю чи тобі відомо,
але пристойність вимагає дати відставку старому
перш ніж завести нового - і як це я проґавив
загрозливі ознаки? ну і свиню ти мені підклала,
красно дякую, люба. слід було пам’ятати:
кохання - продукт швидкого псування,
але я розімлів, втратив пильність, не зчувся
як вистигло тепле кубельце. куди, питається,
куди запалося літо? громадяться хмари за обрієм
і холоднеча на сніговому коні неспішно
наближається ген через степ. твоя усмішка,
ось на чому я погорів. визнаю,
ти мене заскочила, Христя, і я розгубився.
я майже готовий
принижено благати тебе повернутися.
