Вже жовтень в падолисті кружляє,
Осіння ніч, теплом ніжить думки.
Сивочолий туман сонце звеселяє,
Поволі, вистеляє свої килимки.
Золотисте листя тихо опадає,
Біжать у мрію дзеркальні струмки.
Багряна осінь, теплом нагадає,
Про наші любовні стосунки.
Як в поцілунку серця зайнялися,
А від любові шаріли тіла.
Як ключі до щастя віднайшлися,
А ти мені, своє кохання віддала.
Нехай ці дні ніколи не минають,
А в пам'яті гортають сторінки.
І в холодні ночі, душі зігрівають,
Наші кохані, чарівні жінки.
Автор Віктор Варварич
