Відщебетало літо солов'ями
І соняховим сонцем відцвіло,
У небо піднялось за журавлями,
Лишивши ранній осені село.
А та, немов багата справжня панна,
В розкішні шати з золота вдяглась,
Туманам сірі одягла жупани,
Вогнем у лісосмугах зайнялась.
Червонобоким яблуком упала,
Манила скуштувати його смак,
Медвяний запах грушам дарувала,
Горіха нарекла в саду: «Приймак».
А він ніяковів, хоч був у листі,
Та плодом зпересердя вже жбурляв,
І дикий поряд виноград стелився,
Він обіймав горіха й забавляв.
Ген туляться на гіллі сині сливи,
Краси й смаку їм сонце добавля.
Не будуть люди наші нещасливі,
Коли така багата в нас земля!
10.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
"Не будуть люди наші нещасливі,
Дуже сподобався вірш! 
