Бувають люди теплі-теплі, мов проміння,
Бувають люди дуже чисті, мов кришталь,
Бувають ті, які кидають в нас каміння,
Бувають ті, що нас рятують від проваль.
Так мало в світі є таких, кому б сказала,
Що ми зустрілись не на день, на все життя,
Що рідну душу серед натовпу впізнала,
Почула в просторі близьке серцебиття.
Бувають ті, яких не хочеться втрачати,
В обійми впасти, притулитись до грудей,
Серцебиття синхронне слухати й мовчати,
Так мало в світі є нажаль таких людей...
***