СПІВАЙ, СІРА ПТАШКО
Співай, сіра пташко, хоч серденьку тяжко,
Хоч в пору весняну я плачу!
Тужу я від того, що друженька свого
Ніколи ось тут не побачу!
А зовсім недавно весела і славна,
Я пісню весняну співала.
Коханого свого, козака лихого
Палким поцілунком стрічала!
Приїхав мій милий, а кінь його сивий
Не встоїть на місці, аж грає!
Сказав молоденький: прощай дорогенька,
Я зараз в похід вирушаю!
Не чорнії хмари, не хижі татари,
А люті вовки-московіти
Напали на села, на край наш веселий
Я їду його боронити!
Зі мною рушають, бо страху не знають
Мої вірні друзі і браття,
Ми будемо битись, себе не жаліти
Зі справжнім козацьким завзяттям!
Чекай мене мила де трави похилі,
На ноги чіпляли нам роси,
Де ти чарувала, де ти розплітала
Віночком прикрашені коси
Стрічай мене люба, край старого дуба,
Що ген за селом при дорозі!
Коли не загину, до тебе прилину,
Аби вік прожити у Бозі.
Ой, хмари літають, тай горя не знають,
Зміняються веснами зими.
Ходила-чекала, стояла-стрічала,
Та все не вертається милий!
субота, 5 жовтня 2019 р.
щоб вернувся милий
