Вже завтра дощики заросять густо-срібні,
Підуть кудлатитись тумани у поля,
Пожухнуть арії дзвінкого солов"я.
Короткі дні все менш блукатимуть погідні...
Знов перегорнута сторіночка котра.
Знов у лаштунки одягайся настроєві,
Берись до нових, а чи звичних вже робіт...
Ти знову тут? Красуне-осене, привіт!
У суголоссі дощиків миттєвих,
Де спокій залишає тихий слід.
Моя розважливість- достиглої засмаги,
Із літніх лінощів розлились береги...
Маленьких радощів - пов"язані снопи.
Нові знайомства і старі розваги,
Солоних хвиль запінені стовпи...
Мої веселощі - в скарбничці кольоровій,
Моя журба - з глибоких сновидінь.
У літа днях розніжилася лінь,
Що губиться у тиші вечоровій
Ще учорашніх сонячних надій.
І неквапливості розніжене проміння
В"язкого солоду - медочком на вустах
На моїх зимах, веснах і літах...
Скрутилось котиком під лавою сумління -
Душа - у літі ще, а коси - у жнивах.
Н. Карплюк-Залєсова
17.09.19.