Я знаю, що ти вже не літо, а осінь.
Що в’янення час вже торкнувся тебе
Хоч серце ласкаве ще сонечка просить
Та небо в очах ще зовсім голубе
Я знаю, що в тебе далеко не вечір:
Ще квітне надії яскравий квітник
А може опуститься ніжно на плечі
Мереживо шалі від рук дорогих
А може в твою недоспівану пісню
Ввійде молодий солов’їний наспів
Набридливий сум шкаралупкою трісне
Народиться радість для прийдешніх днів.
Я знаю, якщо хтось по справжньому вірить
І прагне змінити на краще життя,
Тому щедре небо наділить по вірі
І щастям застелить шляхи майбуття
Якщо ти ще зовсім здоров’ям не впала
Якщо ти ще здатна себе обійти,
То в тебе можливостей є ще немало
І можеш до щастя сміливо іти.
Не думай, якщо в тебе осінь, то кришка
Всьому чим ти жила до цеї пори
Тебе рання осінь прикрасила листям
І ти наче в золоті щедрім гориш
Милуюсь тобою, моя мила доле
Ти наче пейзаж на життя полотні
Твій простір душі кличе серце на волю
Дає нові сили на творчість мені.
Була ти і є моя пісня і мрія,
Живий ідеал серед тисяч жінок
Тому і оспівую так як умію
Складаю до ніг своїх віршів вінок.
30 серпня 2019 р.