Намалюй мені вечір,
Що всівся на сотні доріг,
Де струмки променисті,
Веселки від літньої зливи,
Затамуй в ньому крик
І вічний, життєвий пробіг,
І стежки променисті,
І квітом, замаєні ниви.
Намалюй оберіг,
Зачарований плес океанів,
Стогін гір, де вівчар
У отарі згубив всі пісні,
Світлий обруч небес,
У кольорах палітри обраний,
І світанки мої,
Що на житньому хлібі - піснім.
Намалюй... не скупись,
Бо вже літо розлого сміється,
Мліє гріх матіол,
Під вікном пустотливих беріз,
Хай же липовий дзвін
У нектарі терпкім відізветься,
На стежині нічній
Доторкаю просушений хмиз.
Пахне м’ята у нім,
В чебреці мліє зранений подих,
Серце тихо щемить,
Бо лиш мить, де зародиться ніч,
Голий місяць вдягне
Срібло- сірі розсипані води:
Намалюй мені сон,
Що торкає цілунками віч...
(С) Леся Утриско
