Заплакала Україна гіркими сльозами,
Були малі, милі діти - виросли вовками...
Колискову їм співала, силу віддавала...
Віддавала своє щастя, ночей не доспала
Думала повиростають заберуть в майбутнє..
Нащо, нащо віддавала силу ту могутню?
Мріяла, що не забудуть стежини до мами...
А вони повиростали тай стали катами...
Рвуть біднесеньку крюками, руки їй ламають!
Розтоптали вишиванку, серце виривають...
За що, за що ріднесенькі?
Я ж вас так любила...
А ви як ті вурдалаки кров мою попили.
Плаче, плаче, сива мати, сидить під вербою,
Сині очі наповнені тяжкою журбою..
