За високі врожаї буряку й гороху,
За надої молока і темпи високі,
І за те, що ми успішно провели жнива,
Дав путівку нам в Одесу щедрий голова.
А для того, щоб підняти наш рівень культури
Він придбав квитки в балет на гастрольні тури.
Одягли спідниці ми й нігті фарбували,
Ну, а наші мужики торби з салом склали.
Увійшли й оторопіли: краса – сліпить очі.
Хвилин двадцять ми стояли, наче поторочі..
Сяє золотом вся стеля, ангели літають,
А клятющі мужики буфета шукають.
Три дзвінки процокотіли, сіли ми у залі:
Вийшла молода Жизель – крутиться в вуалі.
А за нею принц в кальсонах – захопило дух,
Та пройшло лиш три хвилини, як захріп Явтух.
Перед нашими очима розігралась драма,
Ми читаємо лібрето, дивимось програму.
Галя п’є вже валідол, і рида Горпина,
І принишкли й мужики, бо була причина.
Сплять, схилившись на колони, наче немовлята,
А Явтух хропе сильніше черги з автомата.
Опустилася завіса, антракт об’явили,
Ми ж будили мужиків, ледве їх не били.
Кажемо: «Жизель померла! Як могли ви спати?»
Так пішли ж вони в буфет Жизель поминати.
Ледве усадили їх, лаяли щосили,
Навіть глядачі тихенько нас сидіть просили.
Уже янголом небесним та Жизель літала,
Коли на чолі з Явтухом хлопці засинали.
Розривався диригент, і всякі маестро
Захропіли наші хлопці гучніше оркестру.
„Острамили” нас вони на всю Україну,
Бо не тямлять у балеті ні на мить єдину.
Розбираються у пиві, самогонці й салі.
Але ми свою програму продовжимо далі.
Тож, з дівчатами з колгоспу твердо порішили,
Щоб нас наші мужики більше не страмили
У Одеську оперету на цих вихідних
Після пляжу й загоряння підемо без них.
А щоб знали як!!!
