Я поміркую над твоїм запитанням
Сутінки й сила небесних світил
Доки триватиме твоє мовчання
Серце до поки не віднайде крил
Я запитаю у дощів поради
Як буде краще, аби не згрішив
Душа у тілі зберігає від зради
Та думний потік таки не зупинив
Колір до кольору на цій картині
Нам бракує щирих очей
Так було вчора і так є нині
Ми заблукали у прірві ночей
Вітер гойдає заляканий спомин
І завмирає на пів шляху
Тіні вчорашні тікають крізь комин
І тільки пам'ять у серці, в кутку
Тиша окрайцем ламає свідомість
Геть тікати немає часу
Неба безодні торкнутись хоч пальцем
Аби збагнути його глибину
Вільні від себе, чи вічні в тенетах
Як забажаєш, так і буде
Так ніби й поруч, але комета
Знищує правду на своєму шляху
