Мене в твоїх думках багато - це дратує,
Хоч вирізаєш мене з пам'яті щоразу,
Шматками собі серце ампутуєш,
А я пускаю в душу метастази.
Ти драматично рвеш усі світлини,
Та це із ран твоїх не змиє солі,
Від того розриває на клітини
І ти втопаєш вкотре в алкоголі.
Ти слідував всім правилам простим,
І захаращував кохання сірим мулом,
Вважав, що не дошкулити нічим,
Тим, хто вже забув своє минуле.
То що ж не так? Чому в системі збій?
Не розумієш ти, де ж ті ключі від раю,
А справа в тому, що ти мій, ти тільки мій,
І я тебе, пробач, не відпускаю...
