Хто тобі подарує і вечір, і ранок?
Хто тобі начарує у січні весну?
Хто тобі - захід сонця і може світанок?
Я віршем полечу, добіжу, обійму.
Цей букет видається якийсь неймовірний,
В звуки струн цю красу хоч на мить увімкну,
Підберу йому спогад журливо-вечірній,
І пропаде бажання у мене до сну …
Подарунки такі відбирати не можна,
Це усе назавжди, наче обриси гір,
Мова тиха, проста, а не млість скло-бетонна,
Щось майне на вустах і ти вже серед зір …
Я уже таке мав,
Весь заплутався в чарах,
У дощу пісню вкрав
Про краплини у парах …
Потім раптом з-за хмар виривається сонце,
Розлетілись малі, понеслись по землі,
На прощання в моє зазирнули віконце …
Ви не краплі мабуть. Кораблі, кораблі