Ти - дайвер. Дайвери - в пошані!
Мене ж лякає моря глибочінь.
Бо там, на дні, усе немов в тумані...
Чи там від риб лягає довга тінь?
Ти - Моцарт. Музика - то диво!
Мені здається, більше із чудес.
Лягають ноти і не косо-криво:
Так наче сам Госпо́дь у ній воскрес.
Ти - кратер. Гори тебе кличуть!
Не альпініст, точнісінько - вулкан.
Лише тобі ті журавлі курличуть.
Молюсь, щоб хтось не виставив капкан.
Ти - Ніцше. Що на твоїй ниві?
В які печери знову ти забрів?
Чи ті думки, як і тумани, сиві?
Чи блиск очей з'являється з-під брів?
Ти - промінь. Сонце тобі личить!
Усім тим золотом малюєш тло.
Вже півні, друже, озивались тричі,
Ти все малюєш всім смертям назло.
Ти сам вогонь, вода - стихія,
Що гори рушить, топить кораблі!
Перед такими музика німіє
І кожен сам собі Франко й Далі.
То - Муза! Не дивіться криво.
Вона і є началом всіх начал.
І не кажіть, що трохи некрасива...
Лише таких запрошують на бал!
