Буває важко осягнути,
У чому смисл,де його знайти,
Ці двері так не легко перетнути,
Чи будуть сили дальше просто йти ?
Так сумно іноді буває,
Думок тривожних в голові безліч,
Стомилось серце ,спокою не має,
І друг єдиний - завжди вірна ніч..
Кімната твоя - ребус без підказки,
Душа шукає дзеркало сумлінь,
Знайшло, а там щоденні сумні маски,
І щастя твого тільки чорна тінь...
І ти не можеш і не хочеш більше йти,
Ножі усюди,а раніше були квіти,
І крил не має,і не знаєш де знайти,
Щоб птахом в синє небо полетіти ..
Без почуттів у грудях стали вітряки,
Кохання вітер вже тепер не дує,
Лиш ніжний дотик вірної руки,
Тебе колись мабуть таки врятує...
Але напевне має бути так,
Ворота пекла треба перейти,
Лиш після солі ти відчуєш цукру смак,
Лиш після цього зрозумієш - хто ти..
І час настане ти натиснеш на педаль,
І зірка - орієнтир,впаде тобі із неба,
І все що було,того буде вже не жаль,
І тих кого тоді не було - вже й тепер не треба...
