- Грицю, Грицю, до роботи!
- В мене порвані чоботи...
- Грицю, Грицю, до телят!
- В мене ніженьки болять...
Багато страждань випало на долю українців. Були вони і вільними, були й кріпаками, і гнанні монголо - татарами, і ніби й самостійною державою стали, внаслідок визвольної війни 1648 - 1654 років...Проте з посиленням колонізації України російським царатом зростав і гніт. Та ніколи не були українці лінивими, завжди працювали не покладаючи рук. А ще були юмористами, любили посміятися не лише над кимось, а й самі над собою... А ще був час, коли домашнього гніту зазнавали жінки. Вони були обмежені лише хатніми справами і родинними обов"язками. Домінували тоді чоловіки...Чогось вважалося, що жінка нездатна на великі почуття і справи, що її призначення - бути матір"ю і опорою чоловікові. Отож і виникали тоді ось такі бувальщини. Ось одна з них.
У одній сім"ї чоловік з сином завжди працювали в полі, а жінка вела усе домашнє господарство, готувала їжу, прала, ткала, шила... Повернуться чоловік з сином з поля, жінка і води теплої подасть, і нагодує, і постіль постелить, спіть! Якось зайшла у них мова про те, кому з них робити трудніш. Чоловік каже, що йому, а жінка, що їй. Якось одного разу і помінялися вони роботами: жінка з сином поїхали орати, а чоловік лишився дома. Ото їдучи орати, жінка й наказала чоловікові:
- Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у велику череду, а овечок і телят - у малу. А ще гляди не запропасти курчат з квочкою, нагодуй їх, та й поглядуй, щоб шуліки не покрали. Та ще ж не забудь обід приготувати, і буханців спечи, та масло сколоти, та ще стовчи пшоно на кашу.
Загадала та й поїхала з сином у поле. Чоловік зібрався гнати скотину, та трішки прогавив, довелося бігом доганяти. Вернувся додому, та щоб шуліка не покрав курчат, поприв"язував їх мотузками одне до одного і всіх разом до квочки, та й випустив на двір. А сам пішов до хати, наїдки готувати. Подумав трішки з чого ж почати. Почав у діжі тісто місити і разом в ступі пшоно товкти; а щоб за одним заходом і масло збити, прив"язав до пояса горщик з сметаною, щоб як товктиметься пшоно, то й масло сколотиться. От тільки почав товкти пшоно в ступі, а квочка : кир-р, кир-р, а курчата як запищать, він від ступи та надвір, глянути чого вони, та зачепивсь за поріг, та й упав, горщик зі сметаною розбився.
Дивиться він, аж здоровенний шуліка ухопив курча, а за ним потягнулись і решта курчат з квочкою. Поки чоловік шукав, куди поніс шуліка квочку з курчатами, до хати зайшли свині, одна звалила діжку з тістом, воно попливло по хаті, а свиня глита його на весь рот, а друга свиня порається біля пшона в ступі, а тут і в печі погасло. Задумався чоловік, що ж його робити, уже ось-ось і обідня пора настане, а в нього нічого не готове. Ото вже скоро й жінка з сином повернулися. Розпрягла жінка шкапу, та й до чоловіка: "Де ж квочка з курчатами?" "Та, -каже чоловік, - шуліка ухопив!" "Як усіх разом?"- до нього жінка. "Та я їх позв"язував, щоб не розбіглися, та шуліка такий величезний налетів, що й квочку поніс і курчат!" "А обідати ти наварив?"- знову до нього жінка. "Ага, наварив, коли в печі погасло?" "А масло сколотив?" "Еге, побіг за квочкою, спіткнувся, впав, горщик розбився, а сметану напевне собаки з"їли..." " А що це в тебе тісто по хаті?" "Та то бісові свині. Я кинувся за квочкою, а вони в хату: одна діжу вивернула, друга пшоно в ступі поїла!" "Так ти, бачу,все порбив?" "Еге ж, поробиш з цими іродами шуліками та свиньми," "А ми ж з сином зорали все, що ти казав, та бач вернулися, а й поїсти немає чого!" "Еге, там одна справа, а тут ач скільки наказала: і те зроби, і друге зроби,..де ж тут упораєшся?" "А я ж упорююся щодня! От то-то ж і є, не сперечайся, не кажи, що жінкам нічого робити!" Тоді вже гуртом зготували їжу, та вже одночасно і обідали, і вечеряли...
ID:
828391
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.03.2019 16:39:36
© дата внесення змiн: 09.03.2019 16:45:33
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|