Важіль сточених небом ритмів
Вимкне неонову підсвітку на твоєму обличчі.
Повірити у філіжанку кави після безсонної ночі
Я не плачу - ніколи і інколи.
Принесу тобі квіти, волошки й ромашки,
Колючою розторопшею невпинних екстазів,
Ранами чистими наче перший сніг переплетений сильним морозом.
А потім прийде весна, дістане до нутрощів, але пізніше.
Затерпнуть серця - руки нещирих замін,
Неначе наркотичне сп'яніння правильних.
Оковами люди людей перекреслять потрібні слова.
Хімія-магія стане стіною з бетону відкритих торгів світами.
Що, коли і де якщо.
Маріонетками вигуків Всесвіту повірити в чудо.
Несміливими і ображеними, заплутаними.
Загубитися крізь історію.
Твою, мою і ще тієї іншої.
