Мій одяг пахне тобою,
Кімната зберегла наші обійми
За вікном лютує мороз
Невгамовно рветься до хати.
Мої вірші отримали відтінок затишку
Місцями пустоти та шаленого кохання,
Я пишу для тебе
Хоча ніколи тобі про це не кажу.
Мої вуста вмирають без тебе,
Вода не так допомагає як твої доторки.
Очі світяться-вони пам’ятають ті миті
Шаленство ніжності.
Моя душа плаче без тебе
Сумує за словами про тендітну любов,
Чекає миті коли відчує тебе
І скільки би слів не було
У цім дивнім вірші
Ти затишок, щастя, моє життя.
Все пропахло тобою,
За вікном лютує мороз...