Дитинство – це щастя привітно-казкове
Із присмаком вишень із рідного саду.
Дитинство мрійливе, п’янке та чудове,
Життю посміхнись, моє радісне ладо!
Я згадую матері лагідні руки,
Пестливі, тихенькі пісні колискові.
Як тільки відчую я біль від розлуки,
Одразу звернусь до минулого долі.
Листи у дитинство своє надсилаю,
Де нас зігрівали веселі веснянки.
У спогади я відтоді поринаю,
Смакуючи ягоди ніжної шпанки.
В уяві моїй ще сопілка заграє
Під спів голосний, дивовижно-пташиний.
У небі хмаринок білісіньких зграї
Породжують тіней танок миготливий.
Десь вітер з квітками в гаю розмовляє,
Струмок бурмотить щось, дзюркоче їм тихо,
А я все дитинство собі уявляю,
І спогадів шепіт – єдина утіха.
На жаль, не вернути ті дні пречудові,
Бо то лише згадки, душі забаганки.
Дитинство – це щастя привітно-казкове
Із присмаком вишень тендітної шпанки.
2015