Горить свіча, повільно тане віск,
І полум’я метеликом злітає.
Уже з дерев осінній пада лист,
І пам’ять про минуле оживає.
Горить свіча, неначе сльози льє
За тим, кого немає більше з нами.
Нехай вогонь з собою забере
Печаль, що нас охоплює ночами.
Свіча горить і легше на душі.
Осіннє сонце тихо випливає.
Минуле залишилося в пітьмі.
Майбутнє новий день розпочинає.