***
Коли вперше тобі до обличчя
доторкнеться колючий листок,
не звертай на холодне узбіччя,
а знайдися хоча би на крок
У згорілу розшарпану осінь -
це не кара, це просто життя.
Тож не ремствуй, як щось не вдалося,
а роздумай, відтак і затям,
Що нічого немає намарно,
випаково, а чи навпопад.
Підкрадається істина скрадно -
зараз жовтень, а там листопад.
Тільки ж ти, як навчишся до руху
і до бачення іншого раз,
то здолаєш у серці розруху,
коли прийде на те день і час.
Й коли знову тобі до обличчя
доторкнеться колючий листок,
то й не глянеш на кволе узбіччя,
будеш мати ще крок, крок і крок...
24.10.18 р.