Мій ангелик притомився
Рятувать мене, як вчився
На життєвих я дорогах,
В кров збиваючи всі ноги.
Я спіткнувся – він підняв,
Впасти грішному не дав,
А сьогодні притомився,
В мене на плечі вмостився.
Я йому шепнув на вушко,
Відпочинь, - підбив подушку,
- Всі турботи залиши,
Спи, ангелику мій, спи.
Ангелятко-ангелочок,
Ліг малесеньким клубочком,
Я дивився і не знав,
Звідки сили стільки мав?
Як душа ось ця вміщає
Все, добром що називає?
Де ховається любов,
Щоб піднятись, впавши знов?
Довго думав я про Бога
І чи правильна дорога,
Тут ангелик мій проснувся
І до мене посміхнувся
І промовив він ласкаво:
- Знаєш, друже, в чому справа?
Вибрати легкі шляхи,
Де не ждуть тебе гріхи –
Це важливо,але все ж,
Головне – любов без меж.
Таємниця не в дорозі,
А щоб ти завжди був в змозі,
Вибравши один з шляхів,
Оминуть хоч п‘ять гріхів.
І своїм обняв крилом,
Я заснув – це все був сон.
