Осінній ліс - яскрава дивина!
Неначе із казок столітні сосни.
Берізоньки з розплетеним волоссям -
Царівни! Дика яблунька - одна
Поосторонь... О, кралечко, краса!
Невже ти почуваєшся - як вдома,
Ось тут, у цьому царстві лісовому?
Це загадка, це дійсно чудеса.
Галявину вкрашає темний мох.
Розлігся, наче ковдра, під ногами
Й свою, у цій красі, малює гаму
Рожевий, де-не-де, чортополох.
В душі моїй, від щастя, майорить,
Як ніби я потрапила на свято!
Пора осінння вміє дивувати!
І спів пташок, і лісу кольори
Взяли мене в полон. Але, на жаль,
Свята - це не надовго. Зникне все це
І скоро зовсім сумно стане серцю.
Дощі завжди несуть йому печаль.
... Чому? Чому свята, дива, казки
Минають? Все красиве - швидкоплинне.
Але ніхто й ніщо у тім не винен,
Що все на світі - течія ріки.
