Життя промчало... Не збагнути досі...
Немов би вихор вирвав нас з весни
Й раптово переніс усіх у осінь
І озираємось збентежено: "Де ми?!"
Шукаємо у натовпі нам близьких
І рідних. Не знаходимо людей...
Від розпачі схиляємося низько
Тамуючи у собі біль з грудей.
Ще вчора милувались яблунь цвітом...
От тільки в осінь ми потрапили не всі...
Когось залишило у себе тепле літо,
А хтось назавжди залишився у весні...
Валентина Дацко - Урода
30/09/2018
