Серпанок млявий легко скинув крила
Над передмістям тихої долини:
Туман завзято добирає сили
Звиває простір із тонкого павутиння.
Усе ще спить... Але уже світанок
Чарівним цвітом змалював півнеба
Палають хмари, золотіє ранок,
І сонце лагідне проміння шле від себе.
Кричить когут, неначе він уперше
Вітає феєричну цю картину,
Горланить довго, якось навіть вперто,
Злетівши на свою улюблену жердину.
Повітря чисте, прохолодне, пряне,
Наповнює і розправля легені...
Ну, здрастуй, Сонце і чарівний ранок!
Я п'ю вашу красу й знов підставляю жмені!
