ПРИГАДАЮ ДИТИНСТВО
Пригадаю ,своє дитинство юну весну,
Отчий дім і літній садочок біля хати,
як з далеких доріг птахом додому біжу...
біля воріт , ждуть сивий батько та мати.
Я піду, туди, де яблуня ,вишня цвіте...
і наливає медовим цвітом навесні...
тут для мене ,все цінне ,дороге і святе...
бо руки батька садили пагінці молоді.
Розрісся сад, і проріс глибоко в коріння,
від сочного плоду обважніли, так віти...
і від сонця тепла заряснілось цвітіння
і щедро, частує сад любі рідні діти.
Ой я заблукала, у батьківськім садочку...
і спрагненно ,торкаюсь до грон винограду...
вдихаю, в аромат розмаю в холодочку,
і ловлю, зореквіт щастя під зорепадом.
М ЧАЙКІВЧАНКА