Я не буду за неї вмирати
Я не буду за неї вмирати,
Різати руки чи битись…
Я не буду за неї чекати,
Я не буду за неї труїтись…
Я не стану для неї успішним,
Я не стану для неї кращим…
Я не хочу від неї нічого —
Ми усі тут нічого не значим…
Я не той, хто радіє дитині,
Я не той, хто будує дачу…
Я звичайна собі людина,
хоч незвично усе це бачу…
Я не буду за неї вмирати —
я помру за слова пророчі,
я помру за знайомого Бога,
але не за збуджені очі.
Я міг би за нею бігти,
але то не мої дороги…
Я її залишаю в серці —
не мені цілувати їй ноги…
Напишу їй я сотні віршів…
Не за борщ, а за дощ у травні.
Ми живі, доки тіла вище,
ми живі, бо закохані в рани...
