Про все... Очима поета...
Берізки білі... Гай осінній...Тиша..
І я,- мов в господньому Раю-
На моховому килимі... Колише
Прибій кохання душеньку мою!..
Він - поруч...Та два кошики...Все - білі...
Осіння тиша...Килим...Дві руки...
Давно жадані...Сильні...Ніжні...Вмілі...
Стрімким стає казковий плин ріки!..
Я як ніколи ніжна.. Меркнуть далі,-
Лиш тебе бачу... Очі.. Губи.. Там..
Душа співає.. Вже корюсь навалі!..
Цілункам.. Нізі.. Вмілим цим рукам!..
Зіниці.. Дотик!.. Спалахнула!. Тану..
Жарку долоню взяв до своїх рук...
Несе.. Не відчувала ще я стану
Чуття такого... Цих любовних мук!!.
Тремчу.. Цілую.. Голова йде кругом!!.
Не можу вже.. Як солодко!!. Ти,- мій!!!
Звилась!. Коханцем став для мене з друга!..
Вирують хвилі!!.. Нас несе прибій!!!
Берізки білі... Гай осінній...Тиша..
І я,- мов в господньому Раю-
На моховому килимі... Колише
Прибій кохання душеньку мою!!.