-Не спиш?
-Не сплю...
-Що не дає спокою?
-Думки докучливі у голові гудуть:
Все думаю, як добре було вдвох...з тобою
А може спробуємо долю обмануть?
-Та ні... не спробуєм...
Її не обманути.
І мою душу більше не шматуй.
Забути все... пошвидше все забути...
А хочеш, біль мій, хоч тепер відчуй.
-А, може завтра, впустиш в своє серце?
-Ні, не впущу... бо ти і досі там...
Ти там давно і сердься чи не сердься,
Але свого тобі я більш не дам.
-А як же я?
-Не знаю, якось будеш...
Тобі не вперше, в тебе так завжди.
-Невже мене ти більше вже не любиш?
-Люблю... тому і в душу більше не сміти.
14. 08 18.
дякую
Мудро 
